Іван Франко
назвав його «сином кріпака, який став володарем у царстві духа», а ми називаємо
його видатним українським поетом, художником, драматургом, громадським діячем і
навіть філософом. Його портрет висить у нас на стінах поруч з іконами. Його
іменем ми називаємо центральні вулиці наших міст і сіл, площі, майдани, вищі
навчальні заклади, школи і інші установи. Йому встановлено пам’ятники практично у всіх українських міста,
і не тільки у містах, і не тільки в українських. Він – візитна картка України у
світі. Він –великий син українського народу – Тарас Григорович Шевченко.
Український народ
завжди з великою шаною і любов’ю ставився до Шевченка. Для нас він – щось набагато більше ніж просто поет
і художник, ніж просто основоположник нової української літератури. Для нас –
він як батько. А його доля – як доля цілого українського народу – важка і
терниста, сповнена терпіння і страждань.
Колись один
відомий поет казав, що він ладен проміняти усі свої твори на один вірш, який би
народ поклав на музику, і який би згодом став народною піснею. А скільки ж
таких віршів у Шевченка, покладених на музику, які народ знає, любить і береже
не тільки у своїй пам’яті,
але й у серці. Саме такі пісні, у виконанні народного хору «Червона калина»
села Великі Дідушичі і розпочали святкову програму концерту, присвяченого 198
річниці з дня народження і 151 річниці з дня смерті Великого Кобзаря, який
відбувся у неділю 11 березня в народному
домі Великих Дідушич. Розпочалося свято із виконання знаменитого «Заповіту»,
яке разом із хором стоячи наспівував весь зал. Після чого до громади звернувся
сотрудник церкви Стрітення Господнього о.Михайло, який запропонував розпочати
свято з молитви. Після цього свій виступ продовжили хористи. «Реве та стогне
Дніпр широкий», «Учітеся, брати мої», «Зоре моя вечірняя», і це ще далеко не весь
список пісень, які прозвучали того вечора.
А після цього,
була постановка вистави, на основі
спогадів Шевченка, про весілля сестри Катерини. Акторами були вчителі і учні
Великодідушицької школи, а також і інші активні жителі села, зокрема і
Дідушицький сільський голова Олексій Ілик. З вистави, глядачі дуже багато
дізналися про стародавні звичаї і обряди, які в той час супроводжували кожне
українське весілля. Сватання, заручини , випікання караваю, плетення вінка –
усі ці дійства були відтворені на сцені.
Дідушицькка
громада щиро вдячна всім, хто долучився до організації цього свята, усім
акторам і співакам, за те, що організували такий чудовий концерт. Сподіваємося,
що такі дійства стануть звичним не тільки на сценах сільських клубів, але й на
екранах наших телевізорів, на яких уже давно не показують подібні концерти.
